Типовий кондиціонер тих днів був спеціальною шахтою, що уловлює подих вітру, в якій розміщувалися пористі судини з водою або протікала вода з джерела. Повітря в шахті охолоджувалося і насищалося вологою і, потім, подавалося в приміщення. Пристрій був ефективним для жаркого і сухого клімату, такий кондиціонер не зміг би працювати при високій відносній вологості повітря
В кінці XV століття, «Найбільший Геній Винахідництва» - Леонардо да Вінчі (Leonardo da Vinci) припустив, що повітря складається не з одного, а з декількох складових його компонентів. У результаті, завдяки саме передбаченню генія, для Людини прочинилися «двері» в епоху вивчення повітря і створення ним штучного клімату.
Леонардо да Вінчі. Першим припустив компонентність повітря
Раніше, по розпорядженню римських імператорів сніг з альпійських гір привозили до Риму для створення прохолоди в імператорських садах. Подібні методи використовував в VIII столітті н.е. халіф Багдада аль-махді, якому сніг доставляли з гір на верблюдах через пустелю. Його літня резиденція мала подвійні стіни, і в проміжок між ними засипався сніг.
Подібні заходи були прерогативою сильних світу цього, прості смертні такого задоволення дозволити собі не могли. Для створення хорошої вентиляції в будинках були високі стелі, широкі віконні і дверні отвори, прокладали вентиляційні труби, що створювали природну тягу і що забезпечували циркуляцію повітря в приміщенні.
Навколо будинків і в садах було прийнято садити великі тінисті дерева, що захищали від прямого сонячного світла. Для створення прохолоди в садах влаштовували ставки і фонтани.
джерело http://www.condicio.ru/